Донесення повноважного представника СРСР в Німеччині про життя у Німеччині в 1938 році (Витяги)
11 березня 1939 р....Експансія на Південний схід і Підкарпатську Русь.
У жовтні місяці Німеччина певного мірою допомагала Угорщині, яка чинила тиск на Чехословаччину. Зрештою, особлива лінія Берліна щодо питання про Підкарпатську Русь уже вирисо- вувалась.
Берлін, не потребуючи більше польсько-угорської підтримки, почав явно противитися поділу Підкарпатської Русі між Польщею та Угорщиною. Усі зусилля посла Ліпського, який намагався дістати згоду Гітлера щодо такого варіанту поділу і котрий, так би мовити, запропонував взаміну ряд домовленостей в питанні «коридору» та в галузі економіки, не мали ніякого успіху. Ставши арбітром у дискусії між Прагою і Будапештом, Берлін разом із Римом (де Ріббентроп уклав домовленість про це з Муссоліні 27 жовтня) 2 листопада намітили новий угорсько-чехословацький кордон, залишаючи, одначе, Закарпатську Україну Чехословаччині, що перешкоджало утворенню спільного кордону між Угорщиною та Польщею. Це викликало в Угорщині явну прохолоду стосовно Берліна.Згадана ситуація підживлювалась різного роду чутками про нові плани агресії Берліна на Схід. Говорили про неминучий тиск на Румунію, про прискорену фашизацію Угорщини, про план створення «незалежної» України з карпатською областю, до якої приєднають частини Польщі й Румунії, про експансію вглиб СРСР. Французи особливо множать чутки щодо України...
Опір, що назрів у Польщі стосовно українського питання, змусив сам Берлін дедалі більше проявляти обережність у цій справі. Навряд чи Берлін має у найближчий час серйозні наміри щодо Радянської України. Більш вірогідно, що це французька сторона хотіла би бачити розгортання німецької експансії на Схід. Як би там не було, усі ці чутки, а зокрема про відділення польської України не знайшли підтвердження й пізніше були спростовані Гітлером при бесідах з Чакі й Беком у січні 1939 року...
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993. С. 476.