9.5. ВАЛЮТА ЯК ТОВАР

Наявність національних валют і відсутність єдиного платіжного засобу, який можна було б використати як міжнародний засіб платежу при розрахунках у зовнішній торгівлі, кредитуванні, інвестуванні, міждержавних платежах і т.д., зумовлюють необхідність обміну однієї валюти на іншу.

Під терміном "валюта" розуміють, як правило, всі іноземні грошові одиниці, виражені в них цінні папери, засоби платежу, а також дорогоцінні метали. Валюта іменується за назвою грошових одиниць: гривня, рубль, долар США, швейцарський франк, австрійський шилінг, німецька марка, шведська крона і т. д. З початку 1999 p. країнами Євросоюзу було прийнято рішення про введення нової, загальної для них (країн) поки що безготівкової грошової одиниці - євро. Використання євро як грошової одиниці є необхідністю у вирішенні економічних та політичних питань країн Європи. Разом з тим, ідея єдиної валюти з самого початку викликала масу аргументів і "за" і "проти". Ті, хто відстоюють європейський монетарний союз, переконують у його винятковості і досконалості. І все ж перехід до нової валюти пов'язаний з великими ризиками. Це, зокрема, процес урівноваження національного валового продукту 11 країн Євросоюзу або проблеми співвідношення і приведення до загального знаменника різних за своїм рівнем розвитку економіки цих країн. Перші торги новою валютою в Україні пройшли на Українській міжбанківській валютній біржі 11 січня 1999 року. Брали участь в цих торгах сім банків, торги продовжувалися не більше п'яти хвилин, і було продано 190 тис. EUR. Як бачимо, перші кроки євро на українській валютній території виявилися несмілими. Однак вже зараз можна говорити про зростання інтересу до європейської валюти. Адже кількість учасників торгів з євро на УМВБ упевнено зростає, як зростає і його курс до гривні: обсяг торгів з євро вже 13 січня збільшився практично вдвічі і становив 399 тис. EUR.

У цій торговій сесії брали участь вже 11 банків, курс за три дні змінився на 200 пунктів - з 3,99 піднявся до 4,01. За оцінками фахівців, нова валюта обіцяє бути досить стабільною (принаймні стабільнішою, ніж валюта кожної держави ЄС окремо). Після переходу до євро набагато легше стане порівнювати ціни на аналогічні товари, що виготовляються в країнах ЄС. Внаслідок цього фахівці давно прогнозують посилення конкуренції не тільки між промисловими підприємствами, а й банками, страховими та транспортними компаніями. При такому розвитку подій перетворення ЄС, введення єдиної валюти піде на користь не тільки країнам Євросоюзу, а й усім іншим країнам, що торгують з ним, у тому числі й Україні. Євро також буде потрібна для операцій з державними цінними паперами країн валютного союзу, оскільки їх частина вже перерахована в єдину валюту. Крім того, використання євро повинно бути вигідним українським компаніям, які мають широкі зв'язки в Європі (зовнішньоторговельні організації, турагентства, транспортні компанії), оскільки розрахунки в одній валюті дозволять економити на конверсії і збільшити швидкість обороту. Однак це негативно позначається на банківських прибутках: за підрахунками, банки, що заробляють на конверсії європейських валют, після введення євро втрачають близько 10% свого прибутку. Разом з тим новій валюті, незважаючи на всі її переваги, на українському ринку має бути довга і наполеглива боротьба з доларом, як і на фінансових ринках інших країн. Хоча в ряді країн світу євро отримало практично офіційне визнання: Китай, Японія, Тайвань і Бразилія вже сьогодні висловлюють свої наміри щодо переведення частини своїх золотовалютних резервів в євровалюту. Для того, щоб євро прижилося на Україні, вигоди від його використання повинні перевищити переваги долара. А його, як відомо, називають "другою національною валютою", і немає сьогодні на вітчизняному ринку грошового знаку, позиції якого були б міцнішими доларових. Валюта є своєрідним товаром. Вона знаходиться в обігу на спеціальних ринках, які називають валютними.

Валютний ринок являє собою систему відносин з приводу купівлі-продажу іноземної валюти. Головними учасниками валютних ринків є великі комерційні банки, брокерські фірми і найбільші корпорації. 85-95% валютних операцій, що здійснюються на валютних ринках, належить банкам і брокерським фірмам. Торгівля іноземною валютою особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Це дозволяє характеризувати валютний ринок як міжбанківський. Залежно від обсягу, характеру валютних операцій і виду валют, що використовуються, валютні ринки поділяються на: * міжнародні; * регіональні; * національні (місцеві). Для нашої країни характерним став національний, або місцевий, валютний ринок, який діє в умовах обмеженої кількості вільно конвертованої валюти. Але це не означає, що Україна не бере участі як на міжнародних, так і на регіональних валютних ринках. Національний валютний ринок - це відносини, що склалися з приводу купівлі-продажу обмеженої кількості вільно конвертованих валют. Ці операції, як правило, здійснюють банки для клієнтів, що обслуговуються ними. Серед таких клієнтів - промислові підприємства, акціонерні товариства, приватні особи, банки, які не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій. Крім того, до операцій національного валютного ринку належать валютні операції, що здійснюються окремими компаніями між собою, операції між приватними особами, а також угоди, що укладаються на валютних біржах. Основними валютними біржовиками є: * банки, що формують певним чином "внутрішньобанківську біржу". Вони є природними посередниками серед тих, хто хоче купити або продати іноземну валюту, і здійснюють спекулятивні валютні операції, захищаючи при цьому своїх клієнтів в усьому світі. * брокери іноземної валюти, які виступають посередниками між продавцями і покупцями, значно підвищуючи ефективність угоди; * компанії, що беруть участь у світовій торгівлі, потребують іноземної валюти для здійснення операцій.

Вони намагаються обмежити ризик, пов'язаний з іноземною валютою, і є результатом звичайних біржових операцій, а іноді беруть участь у валютних операціях із спекулятивною метою; * менеджери, які у сфері міжнародного капіталовкладення обмінюють цінні папери з однієї валюти на іншу і постійно стежать за тим, щоб їх цінні папери мали максимальний прибуток. Центральні (Національні) банки є головними власниками іноземних валют країни і фінансують уряд у разі необхідності. Центральні банки часто виступають посередниками на валютній біржі, з метою зменшення коливання вартості національних валют і недопущення негативних процесів, що пов'язані із знеціненням національної валюти. Серед біржових операцій з валютами угоди з доларами США займають найбільший обсяг. Валюти найбільш економічно розвинених країн називають конвертованими валютами і активно використовують в усьому світі. Частково конвертовані валюти залучені до світової економіки, але в дуже обмежених обсягах поза національним ринком. Неконвертовані валюти контролюються урядом, причому продаж валюти або дуже обмежений, або зовсім заборонений.

<< | >>

↑

Источник: А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов. Організаційно-правові основи біржової діяльності.- К.: Фенікс. - 336 с. - Бібліогр.: с. 332.. 2000

Еще по теме 9.5. ВАЛЮТА ЯК ТОВАР:

- Банковское право России - Финансовое право России - Фінансове право України -