§ 3. Вчення Ж. Бодена про державу. Теорія державного суверенітету.
Одним із наслідків доби Відродження та Реформації було постання в Європі світських національних держав із, здебільше, абсолютиськими монархічними режимами. Теоретичним обґрунтуванням нової політичної реальності, єдності влади в державі послужило вчення про державний суверенітет французького юриста Жана Бодена (1530-1596)[26].
Під державою Боден розуміє «здійснення суверенною владою справедливого управління багатьма сім’ями і тим, що знаходиться у спільному управлінні». Для нього поняття вищого блага приватної особи та держави є тотожними, і в цьому він бачить мету справедливого управління держави.
Причини виникнення держави Боден виділяє три: розширення сім’ї (праобраз держави); збирання народу воєдино; з колонії, що походить від іншої держави. Методами же утворення держави є або примус сильніших, або згода одних людей добровільно передати у підпорядкування інших всю належну їм свободу. Саме від цієї, відступленої народом свободи, держава черпає власну всевладність та незалежність, яку Боден називає «суверенітетом», це -«абсолютна та постійна влада, яку римляни називають величчю, що означає вищу владу повелівати». Основною властивістю суверенітету є його необмеженість: «цю верховну та постійну владу над громадянами з правом життя і смерті народ може передати будь- якій особі без жодних обмежень, так само, як може зробити власник, що бажає когось одарити». Суверенітет є єдиним, постійним та абсолютним, тому, зазначає Боден, якщо він заснований на певних умовах чи зобов’язаннях «не є, власне, ані суверенітетом, ані абсолютною владою». Єдиним виключенням з цього правила виступають божественні закони та закони природи, які виникли раніше від держави і є універсальними для всіх народів. Зокрема до таких законів відносяться інститут сім’ї та право приватної власності.
Народ - джерело суверенітету, але здійснивши його відчуження державі, позбавлений надалі права повернути його назад.
Відтепер суверенітет належить на праві власності монарху (державі), який вправі робити з підданими та державою все що йому заманеться, а «після передати все це кому захоче». Таким чином, Боден ставить знак рівності між суверенітетом та абсолютною владою монарха.На думку вченого, суверенітетові притаманні п’ять функцій: видання законів, які поширюються на всіх підданих та всі установи держави; вирішення питань війни та миру; призначення на державні посади; здійснення правосуддя в якості останньої інстанції. застосовувати помилування.
В питанні форми держави Боден відкинув традиційний до нього поділ на правильні та неправильні форми: одна і та ж сама форма може тлумачитися різними людьми як правильна і неправильна одночасно.
Так як суверенітет є неподільним, він вказував на неможливість існування змішаної форми держави, вважаючи, що за суб’єктом, який більше володіє владою, і визначається форма держави. Він також критично оцінював демократію та аристократію: демократія погана тим, що законів та влад багато, а користі мало, владу здобувають не найкращі, а найспритніші; за аристократії державу поглинають чвари, а розумних при владі мало. Тому найкращою формою держави для Бодена лишається монархія, за якої принцип суверенітету досягає свого абсолюту. Необмежена влада монарха є максимально можливим уособленням всіх властивостей державного суверенітету. Для обґрунтування Боден проводить аналогію з Творцем: як Бог самовладно керує Всесвітом, так і монарх повеліває державою: «окрім Бога немає нікого більш вищого на землі, аніж суверенні монархи. Вони поставлені самим Богом як його намісники, аби правити іншими». Разом з тим французький вчений вважав доцільним запровадження як демократичних (загальний доступ до певних посад), так і аристократичних (ключові посади заміщаються дворянами) елементів в механізм абсолютної монархії з метою оптимізації державного управління. Приклад застосування таких елементів в керуванні монархом французькою державою, Боден вбачає в Генеральних штатах, депутатом яких він був.
Ж.Боден прагнув до гармонійної справедливості. Вона для нього означає врахування прав та інтересів кожного, свободу совісті та віротерпимість. Адже «чим більше піддається насильству воля людей, тим більше вона не поступлива».Значним є внесок вченого в дослідження форм державного устрою. Ґрунтуючись на своїй теорії суверенітету він виділяв дві складні форми держави. Перша форма засновується на принципі нерівності. До неї відносяться держави, що містять в собі васальні утворення, а також федерації. Федерації належать до цієї групи через те, що власником суверенітету є союз в цілому, тоді як члени федерації його позбавлені, володіючи натоміть автономними правами. Друга форма будується на засадах рівності, прикладом якої є конфедерація, де всі її члени зберігають суверенітет.
Розроблена Жаном Боденом теорія державного суверенітету, його аналіз та систематизація форм держави мали вагоме юридичне значення, - вони вплинули на виникнення державного права. Ідеї «природного» первісного стану суспільства, договірного походження держави, про справедливі правові начала, що містяться в його працях, багато в чому сприяли поширенню концепцій «суспільного договору» та природного права.