Вчення Дж.Локка про право і державу.

Політико-правові ідеї буржуазно-демократичної революції теоретично обґрунтував англійський філософ Дж. Локк^[36] (1632—1704), використовуючи теорію природного права і суспільного договору для обґрунтування найваж­ливіших принципів громадянського суспільства.

За Локком, до появи держави люди перебували в природному стані, що характеризується «повною свободою щодо дій і розпорядження своїм май­ном і особистістю», де панує «стан рівності, при якому будь-яка влада і будь- яке право є взаємними, ніхто не має більше за іншого». Кожен має природні права, до яких належить право приватної власності, право на індивідуаль­ність і власні дії, право на власну працю та її результати. Власність, за Лок­ком, те, що людина здобула з предметів, створених і наданих їй природою, поєднала зі своєю працею, з чимось таким, що їй невід'ємно належить і тим самим робить це її власністю.

У природному стані усі люди рівні, вільні і наділені власністю, панує мир і доброзичливість. Закони природи забезпечують мир і безпеку. Природ­не право визначає режим суспільних відносин, коли кожен охороняє свої ін­тереси. Але в додержавному суспільстві немає відповідних гарантій, визна­них суддів, відсутня невідворотність покарання. До того ж немає однакового тлумачення природних законів, тому що «закон природи є неписаним зако­ном і його ніде не можна знайти, крім як у свідомості людей».

Тому з метою гарантування природних прав і законів, люди відмовилися від самостійного їх забезпечення й уклали суспільний договір, гарантом якого стала держава — сукупність людей, які об'єдналися в одне ціле під егідою встановленого ним загального закону і створили судову інстанцію, яка уповноважена улагоджувати конфлікти і карати злочинців. Держава створюється для досягнення «великої і головної мети» - політичного парт­нерства, коли кожен може реалізувати свої громадянські права (право на життя, здоров'я, свободу, приватну власність, тощо).

Громадяни точно визначають той обсяг повноважень, що передають державі. На відміну від Гоббса Локк вважає що право на життя, володіння майном, свободу і рівність людей є не відчужуваними. Саме ці невідчужувані цінності є межами державної влади, переступити які нікому не дозволено. У противному випадку, а також в разі тиранічного правління народ вправі «переглянути угоду».

Головна небезпека свободи людей криється в привілеях влади. Абсолю­тна монархія, за Локком, — один з випадків вилучення носія влади з-під вла­ди закону. Абсолютна монархія — завжди тиранія, тому що немає ніяких га­рантій природних прав, оскільки над нею немає законів. А це порушує голо­вний принцип Локка: «Для жодної людини, яка перебуває в громадянському суспільстві, не може бути зроблене виключення з законів цього суспільства». Гарантією політичної свободи є рівний для всіх, загальнообов'язковий, постійний закон і поділ влади.

Обстоюючи режим законності, Локк наполягав на положенні: хто б не мав верховну владу, йому необхідно «правити згідно встановленим постій­ним законом, проголошеним народом і відомим йому, а не шляхом імпрові­зованих указів». При цьому закони повинні виконуватися. Така позиція Лок­ка передбачала ідею «правової держави».

Реалізація «головної і великої мети» неодмінно вимагає, за Локком, щоб публічно-владні повноваження держави були чітко розмежовані і поділені між різними органами. Вища (але не абсолютна) влада належить законодав- чому(представницькому) органу, що обирається народом і відповідальний перед ним. До цієї влади Локк відносив і діяльність суддів (відповідно до ан­глійського права, одним з його джерел є судова практика). Законодавчий ор­ган не повинен довго засідати, інакше виникає спокуса створити вигідні для себе закони.

Виконавча влада (уряд на чолі з монархом) не має права видавати зако­ни. Монарх може розпустити парламент, накласти вето, має право законода­вчої ініціативи, але не має права перешкоджати скликанню парламенту, що є підставою до його зміни. На думку Локка, першим і основним позитивним законом усіх держав є встановлення законодавчої влади; так само першим і основним природним законом, якому повинна підкорятися сама законодавча влада, є збереження суспільства і кожного члена суспільства.

Будь-яка форма державної влади, за Локком, повинна визначатися су­спільним договором і мати належну «структуру правління». Розуміючи, що ідеальних форм не буває, він вважав, що завжди можлива поява деспотичної влади і тоді народне повстання буде цілком правомірним.

Вчення Локка суттєво вплинуло на наступний розвиток політичної ідео­логії. Найбільше поширення мали його ідеї щодо природних невідчужуваних прав людини, поділу влади, приватної власності, заснованої на праці. Локк вважається одним із засновників лібералізму, першим серед теоретиків пар­ламентаризму і правової держави.

Політико-правова думка в роки перших буржуазних революцій форму­валася зусиллями багатьох мислителів, важливе місце серед яких посідають Томас Гоббс і Джон Локк, головним підсумком їх діяльності стало форму­вання теорії природного права, обґрунтування загальної правової рівності людей, введення в політико-правову теорію ідеї договірного походження держави, переліку природних прав і свобод людини, різних гарантій політич­ної свободи громадян.