§1. Витоки й особливості давньосхідної політико-правової думки.
Стародавній Схід - колиска самих ранніх цивілізацій, світових і регіональних релігій: зороастризму брахманізму, буддизму, індуїзму, конфуціанства, іудаїзму, християнства, ісламу.
Тут вперше виникли людські суспільства, міста, держави, писемність, закони література і мистецтво. Перші літературні пам'ятники - епоси, повчання, книги релігійно-правових пред- писань, тексти законів відбили світогляд, праворозуміння і політичні погляди стародавньої людини. Їхніми джерелами були общинні правові звичаї і заборони (табу), міфи (перекази і легенди), релігійні вірування.У давньоіндійській Рігведі записані перекази про минуле, коли давні арійці жили громадами, спільно трудилися, вирішували питання внутрішнього життя і управління. У давньоіранській «Авесті» земні порядки трактувалися як нерозривна частина загальносвітових, космічних порядків, що мають божественне походження. У «Книзі мертвих» (ІІ тис. до н.е.) і інших давньоєгипетських джерелах звеличувалася богиня Маат, що уособлювала справедливість, правду і правосуддя, «божественну справедливість», «божественну правду» як основу соціальних порядків, законів і правил людських взаємин. «Маат» у Єгипті, «рта» в Індії, «дао» у Китаї - схожі за змістом поняття божественної (природної) справедливості, правди, закономірності, що у наступних природно-правових концепціях праворозуміння стали позначатися як природне (чи природно-божественне) право.
Релігійно-міфологічне пояснення мало і походження держави, верховної влади, законів. Згідно давньоіндійської легенди у людей спочатку царя не було, усі люди були рівні і суворо дотримувались норм моралі. Потім багато хто з них погрузли в задоволеннях, почали порушувати порядок, сильні сталі пожирати слабких. Тоді головний бог Брахма створив владу царя і науку про покарання. Біблійні перекази давніх іудеїв розповідають, як Яхве уважив думку народу, що просив у нього царя: «І став цар у стовпа й уклав перед Яхве завіт слідувати Яхве і дотримуватись заповіді його...
І вступив весь народ у завіт». Як бачимо, тут уперше зустрічається уявлення про договірний характер походження державної влади. Згідно Біблії Син Божий передав людям через пророка Мойсея закони, викарбувані на скрижалях. Божественне походження законів і царської влади закріплено й у самих пам'ятниках права - «Законах з Ешнуни» (ХХ ст. до н.е.), «Законах Хаммурапі» (XVIII ст. до н.е.) та ін. Базальтовий стовп, на якому висічені «Закони Хаммурапі», мав зображення царя в молитовній позі перед богом Сонця і справедливості Ша- машем, що вручає йому закони.Таким чином, право як звичай (неписане право), праворозуміння сформувалося задовго до появи перших держав на Стародавньому Сході.
Політична і правова думка не лише відобразила процес становлення розвитку давньосхідних держав, а й впливала на нього. Літературні твори, авторами яких виступали монархи, жерці, древні мудреці, перші публіцисти - критики верховної влади, містили релігійно-міфологічні пояснення пироди верховної влади, держави, законів, боротьби добра і зла. Духовне освоєння державно-правового простору, що все більше ускладнювалося, вело до раціоналізації політико-правової думки, появи етико-політичних доктрин. Послідовна спадкоємність цієї думки найбільше збереглася в Індії і Китаї.