§ 4. Юридичні факти, презумпції і фікції.

Юридичні факти.

Правовідносини являють собою стійкі правові зв’язки, що проте не є статичними. Вони виникають, змінюються і припиняються за наявності певних обставин. Так, народження дитини, породжує у батьків правовідносини стосовно його виховання й утримування.

Юридичний факт - конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Юридичному факту притаманні наступні ознаки:

• За своїм змістом юридичні факти являють собою реальні явища дійсності, їм притаманна конкретність та індивідуальність.

• Юридичними фактами виступають лише ті обставини, що так чи інакше стосуються прав і інтересів суспільства, держави, індивідів тощо, а тому потребують правової регламентації.

• Юридичні факти прямо передбачаються нормами права.

• Юридичні факти об’єктивовані, виражені зовні.

• Юридичні факти викликають передбачені законом правові наслідки.

Існує декілька основних класифікацій юридичних фактів.

Так, за вольовою ознакою юридичні факти можуть виражатися або у формі події, або ж у формі діяння.

Подія - це обставина, що, як юридичний факт, не залежить від волі і свідомості людей. До подій належить народження і смерть людини, рух часу, явища стихійного характеру. Юридичні факти-події являють собою, як правило, природні явища. Навіть якщо вони, так чи інакше, були викликані діяльністю людини (наприклад, вбивство), то норми права у рамках даних правовідносин пов’язують правові наслідки не з вказаним правопорушенням, а з послідуючим процесом протікання й розгортання їх результатів.

Події можуть бути відносними і абсолютними.

Відносні події - це обставини, що викликані діяльністю людей, але в зазначених правовідносинах виступають незалежно від тих причин, що сприяли їх появі. Прикладом відносних подій є смерть через самогубство, що викликало юридичний факт - спадкування майна самогубця.

Абсолютні події - це обставини, що не викликані волею людей і не виступають у будь-якій залежності від неї. Прикладом абсолютної події є падіння метеориту на завод, яке викликало юридичний факт - необхідність для страхової компанії сплатити певну кількість грошей власнику заводу, що застрахував своє майно від падіння метеориту на завод.

Діяння - це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи. Діяння може виражатися у формі дії та бездіяльності.

Дії - це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи і виражаються в активній поведінці (укладання угоди).

Бездіяльність - це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи і виражаються в пасивній поведінці (залишення в небезпеці).

За правовими наслідками юридичні факти можуть бути правостворюючими, правозмінюючими та правоприпиняючими.

Правостворюючі юридичні факти - це конкретні життєві обставини, із настанням яких норма права пов’язує виникнення правовідносин.

Правозмінюючі юридичні факти - це конкретні життєві обставини, із настанням яких норма права пов’язує зміну правовідносин.

Правоприпиняючі юридичні факти - це конкретні життєві обставини, із настанням яких норма права пов'язує припинення правовідносин.

За юридичною природою юридичні факти можуть бути правомірними і неправомірними. У свою чергу правомірні юридичні факти виражаються у формі юридичних актів та у формі юридичних вчинків, а неправомірні - у формі злочинів і проступків.

Юридичні акти - зовні виражені рішення людей, спрямовані на досягнення правового результату. Прикладом юридичного акту є цивільно-правова угода.

Юридичні вчинки - фактична поведінка людей, що складають зміст реальних життєвих відносин. Прикладом юридичного вчинку є безпосередня передача речей.

Класифікація юридичних фактів.

Таблиця 23.3.

Презумпції і фікції у праві.

Презумпція - закріплене у законодавстві припущення про наявність чи відсутність певного факту, що має юридичне значення.

Презумпції є важливим і досить гнучким інструментом регулювання правовідносин. Саме завдяки їм зникають сумніви про існування певного юридичного факту, оскільки у них:

- відображаються вихідні, принципові засади права;

- закладено механізм реалізації цих засад.

Для презумпцій характерними є наступні ознаки:

1) Закріплення у законодавстві.

2) Мають значення для правового регулювання.

3) Викликають правові наслідки.

Існує декілька класифікацій правових презумпцій, але основними серед них є поділ презумпції за сферою дії та за можливістю спростування.

Таблиця 23.4.

Види презумпцій.

Так, за сферою дії презумпції можуть бути загально-правовими, міжгалузевими і галузевими.

До загально-правових презумпцій належить презумпція знання закону, що визначає припущення, згідно з яким всі громадяни зобов’язані знати закони і незнання закону не звільняє від відповідальності.

До міжгалузевих презумпцій належить презумпція невинуватості, яка стосується кримінального та адміністративного права. Вона означає закріплене в праві припущення, відповідно до якого кожний обвинувачуваний у вчиненні злочину вважається невинуватим, поки його вина не буде доведена в передбаченому законом порядку і установлена вироком суду, що вступив в законну силу

До галузевих презумпцій належить презумпція вини відповідача, тобто відповідач вважається винним, якщо не доведе протилежного. Ця презумпція діє виключно в рамках цивільного права.

За можливістю спростування презумпції можуть бути незаперечними і спростовними.

Незаперечні презумпції - це закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певного факту, що не підлягає сумніву, а тому не потребує доказу. Прикладом такої презумпції є презумпція недієздатності неповнолітньої особи.

Спростовні презумпції - це закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність факту, що має юридичне значення до тих пір, доки не буде встановлене інше. Прикладом спростовної презумпції є презумпція невинуватості.

Правова фікція - фактично неіснуюче положення, що має юридичне значення в силу того, що право визнає його існуючим.

Так, в римському праві існувала правова фікція - визнання іноземця римським громадянином, якщо він виступав позивачем чи відповідачем у цивільних угодах. Французьке право знає наступну правову фікцію: якщо дружина і чоловік загинули одночасно, то першим вважається померлим чоловік. Ця фікція потрібна для того, щоб встановити чіткий порядок спадкування. За українським законодавством, днем смерті громадянина, оголошеного мертвим, вважається день набуття законної сили рішення суду про оголошення його мертвим.

Питання для самоконтролю.

Дискусійні завдання:

1.

держави та як іноземного громадянина і відповісти на

запитання: Що саме дозволяє говорити про громадянина України як громадянина держави?

2 . Порівняти моністичну і плюралістичну точку зору на

об'єкт правовідносин і відповісти на запитання: Яка точка зору є більш вірною і чому?