8.7.4. Договір про підтримання лістингу

Згідно з договором про підтримання лістингу емітент зобов'язується щоквартально подавати біржі інформацію про свій фінансово-економічний стан. До біржі подаються: бухгалтерський баланс і звіт встановленої форми за станом на кінець кварталу; перелік осіб, що мають на загальних зборах акціонерів більше 5 відсотків загальної кількості голосів; відомості про частку статутного фонду, що перебуває у володінні працівників акціонерного товариства; відомості про частку статутного фонду, що перебуває у володінні працівників керівних, виконавчих або інших органів управління; перелік усіх засновників емітента з даними про розподіл статутного фонду між ними; структура органів управління емітента; перелік усіх членів вищого органу управління із зазначенням їх часток у статутному фонді; перелік усіх членів виконавчого органу із зазначенням їх часток у статутному фонді; перелік усіх юридичних осіб, в яких емітенту належить понад 5 відсотків їх власних коштів; належність емітента до фінансово-промислових груп та участь в роботі бірж; перелік усіх філій та відділень емітента; відомості про адміністративні та економічні санкції, що накладалися на емітента. Для підтвердження достовірності інформації, що подається емітентом, біржа має право визначити перевірку спеціалізованою фірмою з оплатою витрат за рахунок емітента. 8.7.5.

Доцільність лістингу В індустріальне розвинутих країнах існують сотні тисяч акціонерних компаній. На перший погляд може скластися враження, що цінні папери всіх емітентів повинні продаватися на фондових біржах, тобто котируватися на фондовій біржі. В дійсності ж у лістинг фондових бірж, тобто в списки цінних паперів, які котируються, продаються та купуються на біржах, потрапляють цінні папери обмеженої кількості емітентів. Перш за все, не можуть продаватися цінні папери акціонерних товариств закритого типу. Переважна більшість новостворених акціонерних товариства дійсно є такими.

Закриті акціонерні товариства, як уже зазначалося, обмежені в своєму подальшому розвитку. Отже, після того як акціонерне товариство досягає певного рівня розвитку, воно, як правило, трансформується у відкрите. Однак цінні папери не всіх акціонерних товариств відкритого типу можуть котируватися на біржі. Це пояснюється кількома причинами. Розглянемо їх по порядку. Акціонерні товариства суттєво відрізняються одне від одного як за масштабами своєї фінансово-економічної та виробничої діяльності (великі, середні, малі), так і за кількістю угод купівлі-продажу, здійснених з їх цінними паперами. Тобто цінні папери одних емітентів продаються та купуються протягом одного дня багато разів, а інших - декілька разів на день або тиждень. Таким чином, акціонерні товариства відрізняються одне від одного також інтенсивністю обігу цінних паперів. Природно, що більш зацікавлені в котируванні на фондовій біржі ті емітенти, які досягли значних успіхів у своєму розвитку, адже їхні цінні папери користуються більшою популярністю та попитом у інвесторів. Існує прямий взаємозв'язок між цим фактором і тим, що ні емітент, ні біржа не зацікавлені у тому, щоб у біржових бюлетенях у графі "продаж" проти назви фірми-емітента значилися прочерки. З одного боку - це антиреклама емітентові, з іншого - аж ніяк не сприяє авторитету біржі. З юридичної точки зору ніяке акціонерне товариство не зобов'язане насамперед вносити свої акції й інші цінні папери в ті чи інші біржові листи; воно лише має на це право, однак зовсім не обов'язкове до реалізації. Проте біржова торгівля настільки вигідна, що, як правило, більшість компаній завжди прагнуть розмістити свої цінні папери на одній або навіть декількох різних біржах. Причиною цьому служать певні переваги, що витікають з реалізації даного права на практиці. До переваг лістингу і відповідно участі у біржовій торгівлі належать передусім висока мартабільність, тобто придатність цінних паперів для реалізації на ринку, підвищений рівень їх ліквідності, а також очевидні переваги від стабільної їх ціни.

Процес формування фондових цінностей регулюється безпосередньо під постійним контролем самої біржі, яка таким чином захищає угоди, що укладаються на торгах від проявів на них елементів шахрайства та інших корисливих зловживань. Інвестор, який купує цінні папери, включені до котирувального листа біржі, може бути впевнений, що отримає достовірну і своєчасну інформацію про компанію-емітента і ринок її цінних паперів. Він повинен мати можливість оцінити перспективи економічного розвитку емітента і якість його цінних паперів. Таким чином, кожний інвестор, який вирішив вкласти кошти у внесені в листи фондові цінності, разом з ними автоматично набуває і всіх переваг, які включають в себе комплекс засобів захисту, що пропонується фондовими біржами. Фондова біржа, однак, не гарантує прибутковості інвестицій в акції компанії, що пройшли лістинг. Аналогічно цьому цілий ряд безперечних переваг і привілеїв від внесення своїх цінних паперів до біржових листів офіційно зареєстрованих фондових бірж одержують і самі компанії. Котирування акцій на біржі забезпечує компаніям можливість зайняти стійку позицію на ринку. Не останню роль відіграє той фактор, що за котирування та лістинг потрібно платити. Природно, що на матеріальні витрати ідуть емітенти, фінансове становище яких достатньо стійке. З огляду на це, не дивує той факт, що на Лондонській фондовій біржі (центрі міжнародної фондової торгівлі) котируються цінні папери тільки 2800 емітентів із багатьох мільйонів, що існують у світі. Може скластися враження, що позабіржовий ринок цінних паперів, який існує паралельно з біржовим, не має права на життя, являє щось несуттєве, другосортне. Проте така точка зору хибна. На позабіржовому ринку представлено чимало солідних акціонерних товариств, які користуються заслуженою популярністю та довірою інвесторів. Просто їх "розміри" та "параметри", як ті кажуть, не дотягують до певних біржових стандартів. Більшість цінних паперів, що котируються на фондовій біржі, розпочинають свій шлях до інвестора саме з позабіржового ринку. Як бачимо, між виникненням акціонерного товариства і прийняттям його цінних паперів до котирування на фондовій біржі повинен сплинути деякий час. Протягом майже п'ятисотрічної історії розвитку фондового ринку були відпрацьовані загальноприйняті вимоги до емітентів та їх цінних паперів, а також умови і механізм здійснення допуску до котирування цінних паперів на біржі. Вони спрямовані перш за все на захист прав інвесторів і покликані захищати їх інтереси від негативних наслідків фінансово-економічної діяльності емітентів, тобто звести ризик при покупці цінних паперів до мінімуму. Зазначимо, що ці механізми повністю використовуються на Українській фондовій біржі.

<< | >>

↑

Источник: А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов. Організаційно-правові основи біржової діяльності.- К.: Фенікс. - 336 с. - Бібліогр.: с. 332.. 2000

Еще по теме 8.7.4. Договір про підтримання лістингу:

- Банковское право России - Финансовое право России - Фінансове право України -