§3. Політико-правові проблеми в літописах Київської Русі.
Важливим джерелом наших знань про Русь є літописи. Серед них насамперед виділяється така значна історична і політична пам'ятка, як “Повість временних літ”, створена у 1113 - 1117 рр.
Її автором, принаймні, першої редакції, вважається києво-печерський чернець Нестор (бл. 1056 - 1121 рр.). Які політико-правові проблеми зафіксовані в літопису?1) Насамперед, він дає розгорнуту відповідь на питання про походження руської держави - “Звідкіль є, пішла Руська земля і хто перший поча в ній княжити”. Якщо історію людства Нестор викладає відповідно до Біблії, то історію Русі - з відомостей про розселення слов'ян і зародження державності. Літописець спростовує візантійську концепцію про виникнення Київської держави в результаті хрещення Русі під впливом Візантії. Він приводить відомості про походження перших київських князів з полян, їх перші походи на Царьград (Константинополь). Хроніка історичних подій на Русі в “Повісті” пов'язана з історією європейських країн і підтверджує: “народ руський” - не без роду і племені, має свою історію, якою може пишатися.
2) У центрі “Повісті” - драматична історія вітчизняного державотворення, утвердження їх династичної влади. Критеріями оцінки політичної діяльності київських і удільних князів у літописі виступають її результати, наслідки для держави і народу. Автор прагне до об'єктивності, уникає ідеалізації навіть Володимира-хрестителя Русі. Князь до свого хрещення “був ненаситний у блуді”, “мав кілька дружин” і сотні наложниць, але потім змінився і жив “у страху божим”. Не замовчує він і політичні помилки князів, у т.ч. Ярослава Мудрого, Ярославичів, що мали фатальні наслідки для єдності держави.
3) У християнському дусі Нестор-літописець трактує природу влади, права. “...Бог дає владу кому хоче, постановляє царя і князя Всевишній тому, кому хоче дати. Коли яку землю уподобає Бог, то ставить їй царя і князя праведного, котрий любить суд і правду, і право заводить через суддю, що править суд.
Коли ж правдиві князі на землі, то багато гріхів прощається землі тій, а коли злі і лукаві бувають, то ще більше зло наводить Бог на землю ту, оскільки є главою землі тієї”. Як і для Іларіона, ідеалом для Нестора є союз, співпраця між світською і духовною владою. Зразком такої співпраці для нього теж виступає Володимир Великий, завдяки співробітництву з церквою діяв “по правді” і Ярослав Мудрий. За Нестором, у добрих справах київських князів їх радником виступає сам Бог.4) Літопис проливає світло на правові звичаї, державні традиції Київської Русі. У “Повісті” знаходимо відомості, зокрема, про дотримання традиції в час небезпеки скликати віче - орган прямого народоправства.. Так, віче запросило Мономаха на престол. Воно ж могло наділити князя надзвичайними повноваженнями, прийняти (затвердити) рішення щодо ополчення, податків, посадових осіб і т.п. У всіх важливих питаннях великий князь “тримав раду з бояри”, забезпечував єдність держави.
5) Історія - арена постійної боротьби добра і зла. Як історик, Нестор- літописець добре розуміє політичне значення історичних уроків, їх повчальний характер. Так, на прикладі братовбивчої політики Святополка він ілюструє її наслідки для держави і самого князя, що закінчив своє “зле життя” між Чеською і Лядською землею. “Се Боз явив на показ князям Руським, - підкреслюється в літописі. - Нехай хто таке сотворить, знають про це, і вони, коли зроблять подібне зле братовбивство, таке ж приймуть покарання, але більше цього, тому що вже знають, що було”. Такі уроки застерігали від міжусобиць. Але вирішального значення для політичного виховання київських князів автор літопису надає позитивному досвіду їх попередників. Він вихваляє Володимира, Я.Мудрого за масштабне містобудування, будівництво церков і монастирів, за любов до книг і знань. Тут - цілий гімн книгам і знанням. “Велика-бо користь буває людині від науки книжної, - пристрасно проповідує Нестор, - тому що книги вказують нам і вчать нас, як йти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість добуваємо зі слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, це джерела мудрості. Книги - бездонна глибина, ми ними в журбі утішаємося, вони - вузда для тіла і душі”. Як бачимо, літописець добре розумів роль освіти, знань для людини і держави.